vika_ja: (УкраїнкаЯ)
2014-03-04 11:09 pm

З ФБ (майже про котиків)



Колись одна розумна людина написала, що українці воюють так, наче оруть ниву, вперто та спокійно - "очі бояться, а руки роблять". Переспавши з думкою про війну, чоловіки плюнули і пішли записуватися до военкомату. Гени не сплять.
Хтось сумнівався, що в країні є армія? У нас є народ! народ, який все більше усвідомлює себе, з кожним днем, прокидаючись від вікового сну.
Пам"ятаєте? - "Україна - країна сплячих ангелів"...
Так от, янголи прокинулись і, якщо буде потрібно, будуть воювати, як боги.
Слава і пам"ять Небесної Сотні у наших серцях!
vika_ja: (УкраїнкаЯ)
2014-03-04 11:08 pm

З гордістю! (і не про політику!)



В Евросоюзе и в США - Украину и Украинцев признали самой патриотичной страной и самым патриотичным народом в мире в 2014 году. Ни в одной стране мира никогда за всю историю не пели в Унисон (одновременно в один голос) гимн своей страны более миллиона человек как это было на Майдане 22 февраля 2014 года и никогда не скандировали Слава Своей стране в Едином Духе и прочитали молитву Отче наш!!
Украину занесут за это в Книгу рекордов Гинесса! Поздравляю Друзья!
Слава Господу! Слава Украине! Слава Нации! Героям Слава!
Друзья не переживайте - Украина под защитой Божьей!
vika_ja: (УкраїнкаЯ)
2014-03-04 09:35 pm

Останній пост про майжеполітику

Мова піде про вчинки, ні про ВЧИНКИ!


Геніальна українська співачка Соломія Крушельницька, гастролюючи в Петербурзі 1902 року, виступала в царському палаці. Микола II прийняв її як італійку і просив заспівати рідною мовою...

В 1958 році про цю подію Дмитро Павличко, український поет, перекладач та громадський діяч, чиї вірші завжи були повні справжного українського націоналістичного духу і в них щедро було "насипано" правди і реалій життя, написав вірша, що є актуальним і нині.

КОНЦЕРТ У ЦАРЯ

У царські позолочені покої
Зайшла, спокійна, горда і смутна,
А серце билося в несупокої.

Навіщо їй ця зала осяйна,
Де погляди сплітаються, як змії,
Кого знайти хотіла б тут вона?!

Співати будеш катові Росії
В його тяжких палатах, що стоять
На костях рідних предків, Соломіє!

Але йому ти мусиш нагадать,
Що не померла українська мова,
Засуджена до шибениць-розп'ять!

Для нього ти як синява зимова,—
Не жде він грому — полосни ножем
Нежданого, затаєного слова,

Спиши пиху ненависті бичем,
Проткни його болотяні зіниці,
Де сласність вигинається вужем,

Тим усміхом, що має блискіт криці,
Упевненість чудової мети
І недосяжність ранньої зірниці.

Нещадна будь, хай знає він, що ти
Не з краю бідолашного Ромео,
Що хочеш ти не слави — тільки мсти,

Що Соломія ти, не «пані Меа»,
Що твій народ його рабом не став,
Що плазунові недоступна мева!

Перед тобою тужиться удав,
Та ти його вже посікти готова
Ясними гільйотинами октав...

Лунала пісня. Плакала діброва,
Колосся шелестіло на лані,
О кручу хвиля хлюпала дніпрова,

Ішли селом дівчата голосні,
Подільський гай озвався солов'їне
До сонця, що вставало вдалині.

Немов серпанок, звуки піаніно
Зникали в сяйві голосу. Дочка
Твоя співала-мстила, Україно!

Скривився імператор. Ось яка
Та пісня, не убита досі нами,
Не вирвана із серця мужика.

І горло жах йому затис: всі храми,
Всі армії, всі тюрми, весь Сибір,
Держава, що кишіла шпигунами,

Істориків-повій продажних збір,
Плюгаве православ'я і корона,
Якою хизувався бузувір,—

Усе, усе, як військо фараона,
Втонуло в морі голосу її.
Та пісня — не жалоба похоронна,

В ній сховані будущини бої,
В ту ніжність одяглася непокора,
Вона не згине — брешуть холуї!

Цар дихав, як здихаюча потвора,
А Соломії усмішка в ту мить
Була, як спис, промовиста й сувора;

Тієї пісні-мови не убить!




Постсталінські цензори так і не зрозуміли тоді, що то була каменюка в їх бік.
Як не розуміють, що відбувається нині в Україні "цензори" від Москви.

А сьогодення нас щодня надихає ВЧИНКАМИ звичайних людей і це неймовірно!



Я люблю тебе, Україно!
vika_ja: (УкраїнкаЯ)
2014-03-02 10:08 pm

(no subject)

Дочка пришла ко мне и спросила: "мама, что такое война?
И почему все люди странные стали, грустные будто…?
А почему вон та тётя, в черном платке, осталась совсем одна
И почему у дяди кровь на щеке и перебинтованы руки? …"

Потому что, доченька, люди бывают такими… убийцами
Люди приходят в твой дом, грязными сапогами по коврику
С озверевшими взглядами и почерневшими лицами
Они ходят по нашей земле и гадят, как у себя в коровнике
Потому что, доченька, люди бывают такие глупые
Им, что ни новость-то обязательно шок и правда.
Как ни ори/не доказывай им в микрофоны и рупоры
Кто тут кого, и почему "гостям" мы таким не рады.

Потому что, милая, нам не нужны здесь варвары
И слова наивные до одурения "мы же всегда с вами были братьями"
Ах вот вы какие, братья? Вооруженные и коварные
Окружают нас танками, под приказом идут захватывать.
Потому что, солнышко, землю свою родимую
Мы защитим от нелюдей , убережем от воинов.
Свои реки быстрые, сады цветущие и мову свою соловьиную!
А все потому, что земля одна, а все потому что-Родина!

Дочка пришла, обняла меня, поцеловала искренне
Долго мы так обнимались с ней, сердце стучало бешено
Молча смотрела в мои глаза-видно, искала истину
"мам, ты не злись на них. Все мы немножко грешные…" (с.)

Анастасія Школьник

vika_ja: (УкраїнкаЯ)
2014-03-02 07:37 pm
Entry tags:

Я люблю тебе, моя країно! Мій народе, я люблю тебе!


Ничто так не объединяет, как общая беда.
Сначала объединял Янукович. Теперь Путин. Страна становится неузнаваемо другой.

Олигархи впервые официально становятся руководить регионами , где они реально имеют вес. Наконец-то, а то все шифровались. Там, глядишь, до ответственного бизнеса и амнистии капиталов один шаг.

После обвинений Москвы в украинском фашизме, руководить экономическим сердцем страны соглашается авторитетный среди еврейской общины Европы человек. Лидер правых радикалов ведет добродушную беседу с послом Израиля и расстаётся на полнейшем позитиве... Разрыв шаблона кремлёвских технологов.

Перед угрозой русских оккупантов, русские по национальности и языку граждане Украины заявляют, что будут сражаться за Украину. Вечером позвонил человек, сказал в Запорожье у военкоматов очереди... 22:00 на часах.
Заблокированные морпехи в Феодосии передали, что будут сражаться за Украину до последнего патрона. Мы наплевательски бросили свою армию уже давно, а она, даже брошенная, готова за нас умереть.

Крымские татары - верх выдержки и патриотизма, я снимаю шляпу перед моими крымскими братьями. Турция подчеркивает, что ей важна наша страна такая как есть как раз потому что мы с крымцами именно братья. По честному...
Поляки, после стольких обломов вытянуть из Януковоща хоть какой-то толк, лечат наших активистов и обещают подать руку. Не на словах, а на деле - потому что братья. Литва - тоже самое.

Политики объявили негласное перемирие ибо как у Киплинга - во времена Великой Засухи, дорога к водопою должна быть доступна всем.

Да, мы разные и у нас куча проблем. Мы не умеем жить честно и до сих пор не избавились от шелухи совка, но мы стараемся. И то, что у нас не получалось добровольно, нас теперь заставляет делать общая беда.

Возможно завтра заговорят пушки.
Возможно я больше не смогу вам это сказать, поэтому скажу сегодня...
Я люблю вас, Украинцы.
Если мы переживем общую беду, у нас все получится.


Anton Petrukov
vika_ja: (ЯзваЯ)
2014-03-02 02:46 pm

Благодарим Путина за приложенные усилия

Итак, введя войска в Крым, Владимир Владимирович Путин эффективно:

— Списал Украине долг в размере окола 30 миллиардов долларов США;

— Согласился на отказ от крайне невыгодного для Украины долгосрочного контракта на поставку газа;

— Обеспечил более–менее бесплатную поставку газа Украине до урегулирования конфликта и примирения сторон;

— Пожертвовал международной репутацией России для спасения репутации Украины в случае фактически неизбежного дефолта;— Еще более облегчил получение Украиной международных кредитов на льготных условиях;

— Ускорил вступление Украины в НАТО, и снятие разногласий по этому вопросу с внутриполитической повестки дня;

— Открыл возможность пересмотра непопулярных в Украине соглашений об аренде военных баз в Крыму и размещении там Черноморского флота России (в среднесрочной перспективе);

— Уврачевал разногласия о стратегическом направлении развития Украины между восточными и западными ее областями, и сплотил культурно разные части Украины в единую нацию, в степени, которой не удалось достигнуть даже Януковичу ценной 12 (26?) слямженных миллиардов;

— Создал политическое прикрытие переходному правительству и в.о. Президента для проведения неизбежных, но крайне болезненных и непопулярных реформ. Вчера еще их называли "правительством самоубийц", теперь же в обозримом будущем, скорее всего, надо будет расчищать новое место на гривнах, чтобы печатать там их портреты.

В добавок хочется поблагодарить МИД и Думу России, за приложенные усилия убедить украинскую пятую колону добровольно отказаться от права участвовать в украинских выборах, правом на владение землею, и от получения пенсий и других льгот и субсидий от Украинского государства.

Игорь Франчук
vika_ja: (бгг)
2014-03-02 11:46 am

Мене заціпило!

Мене конкретно заціпило! А ще починає потихеньку трафляти!

Тимошенко втратила останні крихти моєї поваги: НАХ...Я підписувати , ще й терміново, торгівельну асоціативну угоду з ЕС, якщо на порозі війна ?!? Хай запхне свої популістичні лозунги собі в сраку і їде до Німеччини лікуватися.

Героїчні феодосіївські морпехи "тримають облогу" і волають до журналістів, поки затриманих ними двох полонених преспокійно допитують правоохоронні органи та інші прокуратури. Уявляете картинку?

Люди, думайте над тим, що пишете!!!!! І це тільки перша сторінка ФрендЛенти на сорок постів, в тому числі і про котиків! Нам і путіних не треба для того, щоб самим обісратися по самі вуха!
vika_ja: (СемьяМоя)
2014-02-25 03:34 pm

ох же ж, млін!

Майданівці – це ті, хто стояв на Майдані вдень і вночі – воїни Небесної і земних сотень.

Майдануті – ті, хто щоденно плутався у них під ногами з запитанням: «Чим допомогти?». І ходив на Майдан, як на роботу, – з пакунками їжі, ліків, одягу і, не вагаючись, спорожнював свій гаманець на всі скриньки, котрі траплялися на майданівському шляху.

Ті, хто підходив до ланцюга беркутят у підворіттях з наївним умовлянням: «Хлопці, ви такі молоді, такі гарні – невже ви будете стріляти у своїх?..».

Ті, хто вірив. Молився. Ті, чия емоційна гойдалка ніколи не зашкалювала за межу зневіри.

Ті, хто знав – думка матеріальна, а добро завжди переможе зло.

Ті, в чиїх грудях завжди буде стирчати пекуча думка «Я міг би зробити більше»…

Ті, хто ніколи не зарахує свої маленькі невидимі вчинки до подвигів.

Не активісти, не волонтери. Майдануті…

...Молоді працівники різних телефонних компаній, стихійно об’єднавшись і не повідомивши начальство, розшукували зниклих безвісти за останніми дзвінками з мобільних телефонів.

…Поважні пані з поважних фірм, ламаючи підбори, неслись на передову, аби борщ у каструлях не застиг, а потім, підправляючи макіяж і витираючи сльози, бігли на роботу, аби дорогою назад занести хлопцям вечерю.

...Люди в інвалідних візках умовляли таксистів підвезти їх туди, де відбувалася історія країни.

…Комп’ютерники, котрі «банили» брехню.

…Книгомани, що зносили книжки в народну бібліотеку.

…Водії, які не брали грошей, зачувши прохання: «Підкиньте до Майдану»…

…Діти, котрі по телефонах казали матусям опівночі: «Не хвилюйся, я на останньому сеансі в кіно!». І стояли ТАМ.

…Матусі, котрі через те щоночі вмирали під телевізором, чекаючи, коли закінчиться той «останній сеанс».

…Бабці, котрі казали: «Ми прожили життя – нам нічого не страшно!»…

…Касирки супермаркетів і аптек, котрі додавали до набору ліків щось «від себе», зрозумівши, що покупка робиться «для Майдану».

…Риночні продавці, котрі додавали до набору шкарпеток ще одну безкоштовну парочку.

…Черги в лікарнях на здачу крові.

…Іноземці зі щоденними дзвінками: «Як там у Києві?», європейці, котрі говорили: «Ми, маючи все, зовсім забули, що за волю треба боротися!», росіяни, котрі приїздили сюди, аби подихати повітрям свободи, а потім повезти його на своєму пропахлому димом одязі.

…«Запеклі сперечальники», котрі до «розриву аорти» навертали бодай одного скептика на вірний шлях.

…Ті, для кого обвуглений, зранений, залитий кров’ю Київ став красивішим і ріднішим за будь-яке найстерильніше місто Європи і хто – «З шампунем!» – прийде відмивати кожен його метр.

Ті, хто завалив Майдан квітами, залив сльозами.

Ті, кого Майдан і Майданівці змінили назавжди.

Майдануті…

Невидимі бійці видимого фронту.

Слава і вам!

Ірен Роздобудько

vika_ja: (СемьяМоя)
2014-02-24 08:54 pm
Entry tags:

!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Оригинал взят у [livejournal.com profile] ma_ma_ya в !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Немає "москалів" між нас, нема "бандерів," а є - знедолений вкраїнський люд.
І є сім'я - "міжгірських" ненажерів , захочуть -милують, а схочуть, то й уб'ють.
Брати зі Сходу, плачем разом з вами, коли в копальнях ваші діти мруть.
І серце розривається у мами, в моєї мами, як на шахтах дзвони б'ють.

А батько твій не може самокрутку від трепету в руках одразу запалить.
А мій в той час сльозу ховає хутко, біда не в нас. Та в нас також болить...
З Донецька - ти, а я живу у Львові, приїдь у гості, хлібом поділюсь.
Не страшно, що різниця є у слові, я іншого, мій братику, боюсь.

Боюся тих, хто ділить нас з тобою: (а сам в той час витесує гроби).
Боюся тих, хто кличе нас до бою, мовляв, хай чубляться "презренные рабы"
У мене на столі лиш картоплина, а ти, хто-зна, чи й вчора їв. ...
Я вже не хочу, щоб моя родина, й твоя також, кормила упирів!

Немає "москалів" між нас, нема "бандерів,"

є Люди! Є Вкраїна! Ти і Я!
І купка є "міжгірських" людожерів,
то не вони... А ми - одна Сім'я!

Евгений Штейнер
vika_ja: (СемьяМоя)
2014-02-24 12:56 pm
Entry tags:

знову плачу


“Небесная сотня…”


Памяти погибших 18-20 февраля 2014 года в Киеве


“Доживите за нас.

По минуте, по вздоху, каждый,

По удару сердечному, по поцелую, по сну,

Мы бы сами еще, только мы не смогли однажды,

Бросить девчонку трупы тащить одну…


Долюбите за нас.

Наших маму, детей, невесту,

Додарите цветы, доскажите ребенку стих,

Мы и сами бы… Правда, стоять не смогли на месте,

Когда прыгнул под пули этот юный, красивый псих….”


Доскажите за нас.

Не молчите, хотя бы слово..

Ведь наврут, наворотят, перепишут и там и тут,

Мы могли бы без вас, просто пули летели снова,

И хлестали по нас, выбирая, кого убьют…


Дорастите до нас.


Понемногу, по милипрозренью,

Дотянитесь до плеч, ухватитесь за них сильней,

Мы могли бы стоять, но от снайпера нет спасенья,

Нас спасал только Бог и пробитые спины друзей…


Вы увидите нас, замерев на Майдане… это

Не живые идут.. это мы, опустив щиты,

Возвращаемся к вам, отогнав озверевший “Беркут”,

Чтоб навеки занять на Майдане свои посты…”



Автор – ведущий Еспресо.TV Василий Зима

Автор рисунка: Юрий Журавель




Загиблі Герої Майдану